Слово до читача
Дякую, що ви тут. Книга живе, коли її читають, тому я дуже ціную кожного, хто бажає познайомитись з моєю творчістю. У своїх книжках я висвітлюю соціальні та психологічні людські проблеми, загортаючи їх у фантастичні обгортки. Кожна моя історія — це маленький світ, у який я вас запрошую. Сподіваюся, ми станемо друзями, об'єднаними крізь простір і час за допомогою слів. Ви можете безкоштовно почитати дещо з моїх історій у блозі, а Всіх, хто може, я прошу долучатися до плетіння маскувальних сіток у Львові, в бібліотеці імені Іваничука на пл. Ринок, 9. Читаймо наодинці, читаймо разом, волонтермо і нехай історії нас об'єднують. Оксана Весна
Ліс на межі — це особливе місце, куди приводять людину відчайдушні бажання, загадані в надскладних для неї обставинах. Ліна потрапляє на межу, наче Аліса в Дивокрай, але ліс не пропонує чарівного печива і напоїв для зміни зросту, кіт з цього лісу не вміє усміхатися, а замість Чирвової Королеви дівчину переслідує незнайомка, якої жахаються навіть лісові вовкулаки. "Ліс на межі" торкається своїми гілочками меж людського терпіння, а там — у нетрях і чагарниках за межею — чатують звірі. В лісових озерах скніють русалки, Лісовий Володар заплутує нескінченні стежки, і ніхто не знає, що чекає на бідолах, яких чорноока незнайомка веде за межу назавжди. Книга присвячена проблемі булінгу (цькуванню) у підліткових колективах, а також торкається питання стосунків між батьками та дітьми. Раджу читати підліткам від 13 років. Придбати "Ліс на межі" можна тут.
Які ж вони — янголи?
Це моя перша книга, що вийшла друком, тому вона особлива. Написана у мої 16 років, для підлітків, лише трохи молодших за мене в той час. "Янголи" — це історія про дружбу та про нібито ідеальний світ, що виявився зовсім не таким досконалим, як здавалося, а головне — про надію, таку необхідну навіть у безнадійні моменти життя. Кожна людина може стати чиїмось янголом, варто тільки дуже захотіти. Придбати "Які ж вони — янголи?" можна тут.
Нерозстріляні вірші
Це збірка віршів, які кричать про війну і шепочуть про надію. Всі війни минають, мине й ця, пам’ять про неї залишиться у хроніках та архівах, а почуття, пережиті звичайними українцями, закарбуються у картинах, у воєнних фільмах та у віршах, один за одним написаних, наче військовий щоденник. Ці вірші «нерозстріляні», бо писалися з метою стати відлунням інших — розстріляних віршів. Тих, які не були написані, бо люди, які б мали їх написати, не пережили цю війну або взагалі не народяться через неї.Я писала ці вірші під враженнями від зустрічей з дивовижними українцями, з якими познайомилася під час моєї волонтерської діяльності, деякі поезії народилися з новин, деякі — з переказів моїх знайомих про ті чи інші ситуації. Збірка важка, бо вона про війну, про боротьбу та про лють, але я намагалася зробити так, щоб вона була також про надію і про Перемогу, адже я вірю, що вона зійде над українським горизонтом так, як щодня сходить сонце. Придбати "Нерозстріляні вірші" можна тут.
Відгуки
Ось, що кажуть ті, хто вже читав: