Ліс на межі Оксана Весна письменниця

     "Ліс на межі" — це книга, яка пропонує подорож крізь проблеми і страхи. Вийти з нього означає переступити межі власних можливостей і вирости над собою, внутрішньо змінитися настільки, щоб рухатися далі — не лише у чарівних снах, але і в житті.      Під час своєї подорожі Ліна зустрічається і знайомиться з представниками слов'янської міфології, вчиться, з ким бути обережною, а кому довіряти. Це історія про неприйняття людини оточуючими, про зв'язок поколінь і про те, що змушує нас бути жорстокими та як з цим боротися. Раджу книгу для віку від 13 років.

Ліс на межі

     Це розповідь про дівчинку Ліну, яка так сильно хотіла втекти від навколишньої реальності, що її бажання було почуто і виконано. Несподівано для себе Ліна опиняється в лісі, з якого, здається, немає виходу.     В лісових нетрях полюють хижаки, наближається ніч, Ліна перелякана і голодна... прокинувшись від страшного сну про лісових чудовиськ, вона мала б радіти, що повернулася додому, але у випадку Ліни життя здається не кращим ніж страшний сон. Поступово Ліна змушена вчитися давати собі раду в нічних жахіттях, біда лишень, що кожне повернення до лісу віддаляє дівчинку від її справжнього життя.       

Тут можна переглянути буктрейлер до "Лісу".

Композицію для буктрейлеру створив Остап Мануляк, за що велика йому подяка. Повну версію композиції можна послухати тут.

Ось перший розділ книги "Ліс на межі", доступно для ознайомлення

Які ж вони — янголи?

     Сашко хворіє на рак мозку, його хвороба на пізній стадії, тому хлопчина не може залишати лікарню. Він вже довгий час не ходить до школи, сумує за своїми друзями, але зараз його дозволено навідувати лише батькам.     Сашко переконаний у власній приреченості, він нічого не чекає від життя і ні на що вже не сподівається, але одного разу в його палаті з'являється рудий хлопчик з помаранчевими крилами...      Книгу "Які ж вони — янголи?" можна назвати не лише історією про дружбу двох хлопчиків, але й альбомом, оздобленим графічними ілюстраціями у поєднанні з повноколірними фото. Ця історія змусить задуматися і дітей, і дорослих. Написана просто про складне. Створена з надією, що кожен читач одного дня захоче стати для когось янголом.

     Ви можете переглянути буктрейлер, створений з використанням графічних ілюстрацій до книги.   "Я вдячна цій історії, що свого часу вона прийшла саме до мене, дуже світла і трохи наївна, перша, яку я наважилася запропонувати для ознайомлення читачам"Оксана Весна
 Мелодія, використана для буктрейлеру — уривок з композиції "Lights" Patrick Patrikios з фонотеки YouTube.

Які ж вони — янголи? Оксана Весна письменниця

"Які ж вони — янголи?" частина ілюстрацій і шматочок тексту для першого знайомства :)

Оксана Весна письменниця книги

Буває так, що книга вже прочитана, але деякі запитання ще залишилися.
Ця частина сайту для читачів, яким хочеться дізнатися більше: моменти, які не увійшли в тексти, але могли б увійти, неочевидний зв'язок між героями книг та інші цікавинки. Обережно, у текстах далі можливі спойлери сюжету!

  • "Ліс на межі"

     1. "Ліс на межі" та "Які ж вони — янголи?" пов'язані між собоюСашко з "Янголів" — старший брат Віктора з "Лісу". Це не було продуманим заздалегідь рішенням, просто під час стихійного написання першої чернетки твору я зрозуміла, що ці двоє — родичі.
    2. Ім'я Василя Андрійовича з "Лісу на межі" — це уклін моєму улюбленому поетовіЯ надзвичайно люблю творчість Василя Симоненка, тому саме це ім'я обрав для себе Василь Андрійович, коли вирішив з'явитися на життєвому шляху Ліни.
    3. Повне ім'я ЛіниВзагалі-то Ліну мали звати Ангеліною, але коротка форма імені так припала мені до душі, що я вирішила залишити Ліну Ліною :)
    4. НівгНасправді я дуже люблю котиків. Образ Звіра мав бути дуальним: з одного боку хижий, з іншого — привабливий і милий. Спершу Сірий був Рудим, що мало вказувати на його полум'яну сутність, але потім я схилилася до відтінку попелу, як чогось більш похмурого. Рудого кольору Сірий набуває, коли перетворюється на Знича. Символ вогню і (в моїй інтерпретації) праведного гніву. Не руйнівного, а такого, що покликаний тільки захищати і додавати хоробрості в критичних ситуаціях. Ліна змінюється і її нівг змінюється разом з нею, хоча сам наголошує, що може знову стати руйнівним Сірим, якщо його не контролювати. Чому саме "нівг"? А ви повторіть це слово вголос декілька разів (без зупинок).
    5. Весна в "Лісі"На стадії редагування "Лісу" та його показу кільком моїм близьким людям для попередньої оцінки, мене запитували, чи є у тексті персонажі, за основу яких я брала себе. Так ось, вони є. Це Олеся і Ольга. Обом я дала свої найгірші риси та імена, що починаються на "О". Олеся — боязка і нерішуча. Без брата вона б ніколи не простягнула Ліні руку допомоги. Ольга схильна зациклюватися на минулому і довго "пережовувати" все погане, що з нею траплялося. Це риси, з якими я сама намагаюся боротися. А ще я люблю малювати (як Олеся) і плавати (мабуть, тому Ольга в книзі була саме русалкою). До речі, зовнішність Ольги я певною мірою писала зі своєї колишньої однокласниці, яку справді вважаю дуже красивою. А от її ім'я отримала Олеся. Загалом, ці двоє справді дуже пов'язані. Я навіть думала над ідеєю реінкарнації, але потім відмовилася від такого варіанту.
    6. Люстерко ОльгиТаке люстерко справді існує і є в мене вдома. Я точно не знаю, котрій з моїх бабусь чи прабабусь воно належало, воно просто є і потрапило в текст, мабуть, ще з моїх дитячих спогадів.
    7. Ярий і ЯрославТак само як Ольга і Олеся, вони мали бути однією реінкарнованою душею, але я відмовилася від цієї ідеї. Однак між персонажами залишилася віддалена схожість.
    8. Ліні подобався ЯрийАбсолютно невзаємне перше почуття, якому не знайшлося місця в сюжеті . Після того, як звик до неї, Ярий почав ставитися до Ліни, як до молодшої сестри, а от з її боку планувалася симпатія. Цю ідею я відкинула через велику різницю у віці персонажів (на хвилиночку, Ярий — по суті привид, душа після смерті, виглядає він на 20+, а в реальності йому близько 300). Загалом, я вирішила не романтизувати і персонажі залишилися друзями.
    9. Лісовик, Степовик і Василь АндрійовичЦе один персонаж, який перевтілюється в різних світах. Він — творець, вихователь, суддя, сіяч, друг — все залежить від того, як людина дивиться на нього. Він ніколи ніким не прикидається, хоча й має багато імен, його просто сприймають по-різному. Це сприйняття дуже залежить від обставин зустрічі та від готовності людини побачити, хто перед нею. В "Лісі" це найбагатогранніший і найскладніший персонаж, який великою мірою є символом вірувань людини. Він — це відображення світобудови кожного. Нівг у кожного свій, а от світ — один, хоча кожному здається різним.
    10. "Ліс" і кава"Ліс на межі" написано у "Львівській мануфактурі кави" (дякую працівникам одного конкретного закладу за чудову атмосферу і за те, що не виганяли з-за столика через довгі посиденьки). Іноді так собі думаю: чого я так часто ходжу писати в кав'ярні? Я ж навіть не люблю каву (зате в "Мануфактурі" смачне какао)... чомусь мені категорично "не пишеться" вдома, в тиші і спокої. Треба, щоб десь "на фоні" сновигали люди. Такі ось весняні дивацтва :)

  • "Які ж вони — янголи?"

    1. Чому саме Триста двадцять п'ятий?Певні числові індекси замість імен в Утопії я вигадала одразу: хотіла підкреслити деяку... зневагу до людської особистості в державній системі Утопії. Але чому саме таке ім'я? Все просто: математик з мене поганий, цифри в мене в пам'яті зовсім не тримаються, але треба було запам'ятати ім'я героя... от я й подумала 3+2=5. Простенький приклад, якраз для мене. Так і назвала своє руденьке :)
    2. "Янголи" і кава"Які ж вони — янголи?" було написано в кав'ярні "Світ кави" на площі Катедральній. Дякую власникові і персоналу за те, що не виганяли маленького автора, який приходив після школи і просиджував якийсь час за столиком з блокнотом і однією чашкою мокко.
    3. "Янголи", письмо і швидкістьЯ можу точно сказати, що "Янголи" — найшвидший мій твір в плані темпу написання. Мій досить кривенький почерк було надзвичайно складно розібрати навіть мені самій, а написану від руки чернетку я передруковувала на комп'ютері довше, ніж писала її. І так, я завжди пишу першу чернетку кожного твору від руки: це допомагає мені "виловити" більше помилок і неточностей на стадії передруку чернетки на комп'ютер.
    4. Тисяча двісті п'ятдесят сьома і продовження "Янголів"Для сестрички Триста двадцять п'ятого була задумана своя книга. Там мало бути більше про устрій Утопії, про маму Триста двадцять п'ятого, про причини вчинку його тата і ще багато всілякого, але я відмовилася від цієї ідеї. По-перше, є історії, яким просто пасує бути трошки недорозказаними, а по-друге Триста двадцять п'ятий і Сашко заслуговують залишатися головними героями цієї історії. Мені дуже не хочеться зміщувати фокус уваги, зосереджуючи продовження "Янголів" на інших персонажах. Принаймні, поки-що продовження "Янголів" не планується.
    5. "Янголи" і "Маленький принц"Це питання одного з читачів, задане під час творчої зустрічі. Пригадую, як один хлопчина сказав, що йому "Янголи" нагадують "Маленького принца". Мовляв, троянди, роздуми, інша планета, дружба хлопчика і лиса (йому Триста двадцять п'ятий нагадав лиса, мабуть, тому, що руденький)... я послухала, здивувалася, перечитала "Маленького принца" ще раз і вирішила, що мені лестить таке порівняння :) але, якщо серйозно, то ні. Я жодним чином не думала про "Принца", коли писала "Янголів" і досі дивуюся, коли ці твори порівнюють (а таке подекуди трапляється).
    6. Не перша книга?"Янголи" — це моя перша надрукована книга, однак не перша, яку я написала. Насправді в мене багато робіт, написаних "в стіл". Більшість з них я нікому не давала читати (і не дам!), але деякі, ймовірно, побачать світ у дещо зміненому вигляді. Щодо цього в мене є певні задуми.
    7. А що з Триста двадцять п'ятим?Я впевнена, що він вижив, виріс і став гарною людиною. Чи (якщо точніше) залишився янголом, хоча й без крил. Звісно, спочатку йому було нелегко, але він — розумний хлопець і пристосувався до Землі. Зараз він має бути вже дорослим. Гадаю, Триста двадцять п'ятий сьогодні має свою кав'ярню, або невелику кондитерську. 
    8. "Янголи" написані в школі?Про це мене запитали на одній зустрічі з читачами. Так от: "Янголи" написані у мої шкільні роки, але після уроків, а не під час :) (хоча я, мабуть, не відмовилася б тоді писати замість того, щоб сидіти на математиці).
    9. Чому саме такий кінець?Якоюсь мірою я апелювала до того, що не завжди все закінчується добре навіть для хороших людей, окрім того, на книгу сильно вплинула смерть моєї бабусі (також від раку). Однак це зовсім не причина опускати руки для тих, хто зараз веде боротьбу з цією хворобою! Я особисто знайома з багатьма людьми, які одужали і продовжують вести активне, повноцінне життя, чого я бажаю всім, хто зараз проходить через важкі моменти хвороби. Нехай сумні закінчення залишаються для книжок, а не для життя.
    10. Чому крила Триста двадцять п'ятого саме помаранчеві?У школі я товаришувала з дівчинкою, улюбленим кольором якої був цей яскравий відтінок. Щиро кажучи, я сама його не дуже люблю, хоча руденькому і веснянкуватому Триста двадцять п'ятому він таки пасує.