Вітаю, друже. Балакати (або писати) про себе мені завжди було важко, та й здається, що в письменникові найцікавіша річ — то його творчість, але знаю, що інколи читач вирішує з'ясувати, хто ж оце все написав і як так склалося, тож для охочих дізнатися більше не лише про книги, але й про автора (себто про мене) — розповім. ● Звуть мене Оксаною, а ось Весна — це псевдо, поцуплене в пори року, тому що саме навесні у мене зазвичай найвища творча активність. Тож для всіх, кому цікаво, чому саме Весна: бо пишу протягом весняних місяців найбільше і найпродуктивніше. ● Народилась я у Львові, вже стільки років тому, що інколи лячно про це думати (пошепки: у 1990 році), при чому не навесні, а в липні (29 числа). ● Між іншим, якби я народилася на кілька років пізніше, то була б Ксенею. Знаєте пісню "Гуцулка Ксеня"? Ось мій тато її дуже любить, аж хотів назвати мене відповідно. Однак у 1990 році реєструвати дитину з таким іменем в нашому випадку чомусь відмовились, натомість записавши Оксаною. ● В дитинстві я мріяла бути балериною, зовсім не думаючи про письменництво, хоча ніколи не була достатньо пластичною для танцювальної кар'єри, а от вигадувати сюжетні ігри і записувати тоді ще на касетний магнітофон свої перші оповідки почала, либонь, коли ще тільки вчила літери.● Книжки я любила змалечку, не даючи спокою рідним, вимагала читати ще і ще. Згадуючи ті часи, я гадаю, що моя бабуся (яка на той час була у мене майже в читальному рабстві) мала зітхнути з полегкістю, коли я нарешті самостійно прочитала першу книжку "В Країні Сонячних Зайчиків" Всеволода Нестайка. Мабуть, саме з того часу я так полюбляю історії про всілякі подорожі між світами :)● Писати "з прицілом" на майбутнє я почала в середній школі, а в період між навчанням у десятому та одинадцятому класах написала свою першу видану книгу "Які ж вони — янголи?". Щоправда, після її написання були вступ до інституту, навчання і пауза у творчості: мені хотілося написати щось таке, на що в той час ще не вистачало певної внутрішньої зрілості, тому я вирішила якийсь час повчитися і трошки підрости перед поверненням на літературні терени.●  У своїх творах я так чи інакше намагаюся торкатися соціальних проблем або ж внутрішніх конфліктів особистості. Мені подобається писати доволі фантастичні сюжети, але всі вони міцно пов'язані з реальністю. Фантастика і фентезі для мене мають сенс тоді, коли звертають увагу на реальні проблеми, допомагають людині з ними боротися.● Я люблю малювати (хоча не дуже вмію це робити) і взагалі виготовляти щось своїми руками: листівки, коробки, прикраси з бісеру, сумочки, рамочки для фото і ще купу всього. Якщо не виготовляю з нуля — то декорую. Не все вдається, але я насолоджуюся процесом і вважаю, що вчитися чогось нового ніколи не пізно (за рідкісними винятками, коли фізичні можливості вже просто не дозволяють, скажімо, стати професійним еквілібристом). ● Книга, що справила на мене чи не найбільше враження за все моє життя — "Людина в пошуках справжнього сенсу". Робота Віктора Франкла, психолога, який зміг знайти сенс життя, навіть перебуваючи в концтаборі.      Мабуть, на цьому завершу. Мені не хочеться розповідати свою біографію: для мене важливіше поділитися тим, про що я думаю, ніж тим, які дати є для мене більш чи менш значущими. Сподіваюся, цей текст допоміг охочим дізнатись про мене трішки більше. Зустрінемося на сторінках, а ще я буду вдячна за підтримку в соцмережах. Оксана Весна