Чекаємо книгу!
В людей все завжди так довго! Так складно! Навіщо ви постійно все ускладнюєте? Ось, Оксана обіцяла мені портрет, але не встигла... друкарня обіцяла мені книгу, але треба ще чекати... я ж муз, я не створений для очікування!
*Ясь метушиться кімнатою, не знаходячи собі місця*
Оксана: Ясю, влаштуйся вже хоч десь :( ну, не встигла я за одну ніч з твоїм портретом, я ж не художниця! Та й художникові було б важко намалювати когось невидимого...
Ясь: Нічого не знаю! Ти обіцяла мені портрет! Чому люди завжди все відкладають на потім, га? Я хочу миттєво творити і блискавично отримувати результати!
Оксана: Але ж блискавка радше знищує те, у що влучає, а ми з тобою створюємо. Наберися трохи терпцю. "Ліс на межі" вийде вже цієї п'ятниці (одинадцятого числа), а ти б краще мені з наступною книгою допоміг.
Ясь: Між іншим, це ще хто кому допомагає? Люди, ви погляньте, що я їй дав намалювати! І що вона зробила? Ото справді не руки, а лапки.Тим не менш зображення хоча б передають концепт, тому я їх все ж таки вам покажу.
Оксана: Ясю, а може... не треба?
Ясь: треба-треба, сама ти ніколи нікому жодне моє творіння не покажеш. А я хочу бути поміченим.