Illustration

Музове життя

7 червня, 2021

Вітаннячко, людоньки і людиська! Мене звуть Ясь і я — муз, король творчості, якщо хочете знати. Ні-ні, не треба мені тут про Грецію, Калліопу, Мельпомену та інших. Я цілком собі український муз (прошу зауважити: не муза, а муз!), невидимий, нечутний, повністю залежний від свого автора. Себто, авторки. Оце, власне, мені набридло, що твори вигадую і диктую Я, а всі подяки і увага — Оксані. "Так не чесно, муз має право бути почутим", — сказав я. І постановив: або блог мій, або все. Пакую валізи і лечу на Мальту (на щастя, музам не треба ані дотримуватися карантинних обмежень, ані купувати авіаквитки). В Оксани не було вибору, і тепер я можу напряму говорити зі світом! А не ось це ось все: сюжети, персонажі, недоспані ночі (ну добре, в моєму випадку — недоспані ранки: вночі Весна поза зоною навіть для мене)...

Отже, люди, знайте: мене звуть Ясь і сьогодні я оголошую про себе. Що "Ліс на межі", що "Які ж вони — янголи?" — це моя чесна праця. Оксана, звісно, допомагає (чисто так: я даю вказівки, а вона виконує), але мозок у нашому тандемі — я. І прошу про це не забувати, бо ображуся і не буде нікому від мене книжок. Ми — музи — взагалі дуже чутливі створіння, а нас (до всього) ще й постійно ігнорують... подекуди я до Оксани годинами допроситися не можу: не чує. Ото вже штовхну спересердя книжкову шафу щоб їй який-небудь пишний яр (себто словник) на голову впав — то вона лише тоді мене помітить. Я не скаржуся, ви не подумайте, Оксана мене хоча б шоколадом підгодовує. Я до чого веду: ви б якось частіше озиралися і прислухалися. Може, до вас також муза достукатися не може? Ми ж не лише на книжках знаємося. Може, Ваша муза рецепти тортів вигадує, або светри плете, а може — складає бомбезні екскурсійні маршрути, тільки Ви ніколи не пробували цього робити, і нещасне, невидиме для інших створіння сидить в куточку нереалізоване і плаче. Знаєте, муза в сльозах — це душа в сльозах. Люди, не ігноруйте своїх муз!
*Ясь розчулився і почав схлипувати від жалю до всіх нереалізованих муз*
Оксана: Ясю, не драматизуй так. Ну, хочеш шоколадку? Може, морозива? Глянь, фісташкове, ти ж любиш... ну, Ясю... ну я ж тебе не ігнорую, перестань хнюпати... добре, добре, я намалюю твій портрет. І допоможу виставити в мережу, щоб тебе побачили. Йдемо, виберемо фарби... ну як, яке волосся? Мабуть, яке захочеш, ти ж муз, як скажеш, так і намалюю...