То що, люди? Ви думали, музи не переймаються через війни? Звісно, ми створіння ефірні, практично безсмерті та все таке, але музи ніколи не були байдужими! Нехай ми не впливаємо на світ фізично — це роблять наші люди, зате ми підштовхуємо до дій, а ще зберігаємо пам'ять про події, що вже сталися. Хоча, як видно сьогодні, пам'ять не завжди означає розуміння та неповторення... я можу багато сказати про цю збірку, але не буду, бо вона має говорити сама, тож обмежуся подяками волонтерам і військовим, які зробили її появу можливою. Окремі вірші у збірці мають чіткі та конкретні присвяти нашим з Оксаною знайомим, інші — тисячам незнайомців, які заслуговують вдячності не менше. Ми з Оксаною живемо у Львові, це глибокий тил, але й сюди долинає відгомін війни. Доволі часто ми ходимо попри Гарнізонний храм і я щоразу починаю плакати. Оксана каже, що сльози ситуацію не вирішують... мабуть, вперше в житті все складалося так, що не я, а саме вона погрожувала мені словниками, якщо ми негайно не сядемо до роботи... Рік, який вписаний у цю збірку, був складним, але плідним. Оксана вірить, що треба працювати вдвічі більше, бо треба підіймати та поширювати Українську літературу, закарбовувати пережитий досвід, підбадьорюватися самим та підбадьорювати інших. Я намагаюся саме так і робити. Як муз я ніколи не думав про людей з точки зору їх належності до тієї чи іншої держави, але сьогодні я справді пишаюся тим, що моя людина — з України! Наскільки я бачу та відчуваю, інші музи довкола мене поділяють це почуття. Люди, ми вами дуже пишаємося і разом з вами обов'язково створимо стільки всього потужного, що світ завмре від захвату не лише українською силою, але й творчістю та культурою. Тому, якщо особисто у Вас є свій муз або муза, саме час звернути на нього чи на неї увагу, бо на війні, як і в житті, є лише "сьогодні". Тож створімо разом неймовірне, неперевершене українське "завтра"!
Весняний муз Ясь

Придбати збірку можна тут.Домовитися про весняну зустріч можна через Фейсбук або написавши листа на адресу moc.liamg%40rotpircs.rev