Це книга, яка далася нам з Оксаною особливо нелегко. Не тому, що бракувало тем або натхнення для написання віршів, а тому, що війна вміє тихо з’їдати людину зсередини. Навіть якщо ця людина живе у глибокому тилу. Постійне хвилювання за своїх і за кожного, хто став своїм за час волонтерства, відчуття невизначеності та себе, як занадто крихітної у величезному світі... Це не те, що хотілося описувати і не те, чим прагнулося ділитися з читачами. Тому (як хороший муз) я підказав Оксані рішення: пиши як для себе, але... обнадійливо. Підбадьорюй. Розмовляй з читачами так, як хотіла б, щоб хтось поговорив з тобою. Тому що усі люди ведуть постійну боротьбу з власними тривогами, болем, непевністю та безсилим гнівом... а відчуття "я не один такий" допомагає проживати ці стани хоч трохи легше. Зараз ми усі гриземо кожен свій окраєць війни... але пам'ятаймо, що ЗСУ місять тісто для буханця Перемоги. Додаваймо їм донатів на дріжджі!
Весняний муз Ясь

Придбати збірку можна тут.Домовитися про весняну зустріч можна через Фейсбук або написавши листа на адресу moc.liamg%40rotpircs.rev