Хмм... а знаєте, що? Я оце задумався, чому одні люди полюбляють читати, а інші — не дуже. Звісно, всі ми різні, тож нормально, що наші уявлення про цікаво проведений час відрізняються, але від чого це залежить? Гадаю, небагато людей будуть заперечувати, що читання буває доволі корисним, особливо, коли нам треба чогось навчитися, але чому одна людина спокійно може "проковтнути" двісті сторінок за вечір, а інша "вдавиться" десятьма? Я деякий час розмірковував про це і дійшов висновку, що частково проблема може бути в тому, що людина не вміє читати. Ні-ні, звісно, більшість тих, хто закінчив молодшу школу, вже здатні складати літери у слова, а отже — читати написаний текст, але питання в тому, наскільки ефективно людина це робить. Спробуймо розібратися?Ось дивіться: зазвичай люди читають для того, щоб щось вивчити або для того, щоб отримати задоволення. Так от, я думаю, що залежно від мети, з якою беремося за книжку, маємо робити це по-різному.

Читаємо для задоволення

Біда в тому, що багатьох людей ще в дитинстві навчили не любити цю справу. Коли мама або тато казали: "жодних прогулянок, поки не вивчиш вірш" або "поки не прочитаєш п'ять сторінок читанки — телефон не отримаєш", декотрі з людей почали сприймати читання як покарання за провину. Особливо гострим таке відчуття робила ще й неможливість обирати самому, що конкретно читати. Ото маєш читанку або підручник — і вперед. То як нам перетворити на задоволення процес, який сприймається наче покарання?1. Історії та уяваВ дитинстві всі ми так чи інакше гралися. Давали імена улюбленим іграшкам, розігрували між ними маленькі сценки, вигадували, що відбувається в їхньому іграшковому світі. Якщо хтось не любив бавитися з іграшками, то грав на комп'ютері, де також був герой, були завдання, які треба виконати, була і причина, мета, до якої рухався герой протягом гри. Все це історії. Так само як будь-яка комп'ютерна гра або фільм, кожна художня книжка розповідає якусь історію. У книзі є герой, який так чи інак потрапляє в халепу і шукає виходу. У книзі читач не може керувати діями героя, як у грі, але ж у фільмі ми теж нічим не керуємо... то чому ж фільм дивитися наче... простіше?Річ у тому, що книга не показує нам обличчя героя. Не озвучує його голос. Ілюстрації — це добре, але ми не дивимося на них увесь час, поки читаємо. Нам потрібна уява. Гарна новина в тому, що ми всі маємо уяву, яка може намалювати кожного героя історії значно краще, ніж може будь-який майстер анімації або актор. У нашій уяві кожен герой буде ідеальним саме для нас. І кожен буде уявляти героя трішечки по-своєму. В цьому особлива магія книжок: вони змінюються залежно від того, хто їх читає. Ви можете прочитати одну й ту ж історію разом зі своїм другом, але кожен з вас прочитає її по-різному. І уявить на свій лад. 2. Обираймо ретельно А що, коли мені герої не уявляються? Ну от зовсім-зовсім? — Чи існує фільм або комп'ютерна гра, яка однаково подобається абсолютно всім? Мабуть, немає такої. У всякому разі, я не чув. Книжки (так само як ігри і фільми) бувають дуже різними, тому навіть якщо Вам не сподобалася сто перша книга, це не означає, що не сподобається і сто друга. Для того, щоб людська уява змогла запрацювати над книгою, читачеві має бути цікаво. Це означає, що потрібно знайти саме ту історію, яка буде цікавою для особисто для Вас. Спробуйте обирати книжки, схожі за жанром на фільми або ігри, які любите. Якщо Вам подобаються фільми жахів, спробуйте почитати страшні історії. А ще можна пошукати книжку, головний герой якої схожий на Вас, наприклад, якщо ви обожнюєте грати на гітарі, пошукайте історії про музик, якщо займаєтеся спортом — про спортсменів. Такі історії будуть для Вас близькими, бо їхні герої так чи інакше поділяють Ваші цінності.3. Час і місцеСпробуйте знайти тихе місце, де б Вас не відволікали від книжки. Читання вимагає зосередженості, досвідчений читач може зосередитися швидко, але якщо Ви тільки починаєте свій читацький шлях, важливо, щоб Вас на цьому шляху ніхто не смикав, а ще врахуйте, що для повного занурення у книгу, потрібно спокійно і уважно, не відволікаючись, читати як мінімум 15 — 20 хвилин. Деяким читачам може знадобитися і півгодини, тому важливо, щоб Ви нікуди не поспішали. Ви ж не сідаєте грати в гру на комп'ютері або дивитися фільм з думкою про те, що закінчите через десять хвилин?4. Без зобов'язаньБуває таке, що якусь книгу нам треба прочитати. Наприклад, цього вимагає вчителька у школі або викладач в університеті. Так от, забудьте про це, якщо Ви читаєте для задоволення. Задоволення не приходить, бо так треба. Дуже часто книжки, прочитані з примусу, не викликають жодних позитивних емоцій навіть в людей, які полюбляють читання. Книга, включена до навчальної програми, може бути чудовою, але я таки закликаю розмежовувати обов'язок (навчання) і те, що ми робимо для себе, у вільний час, щоб таким чином відпочити і отримати задоволення від історії. 5. ДозованоЯкщо Ви обожнюєте читати — будь ласка, усамітнюйтеся з книгою на цілий день і читайте від початку до останньої сторінки... Однак для тих, хто не настільки захоплюється літературою, маю пораду: читайте до того місця, де стало цікаво, а тоді зупиняйтеся, відкладайте книжку і чекайте до завтра, щоб продовжити. По-перше, якщо читати невеликими частинами, Ви краще запам'ятаєте прочитане (а для читача-початківця це важливо, щоб не заплутатися у персонажах та сюжетних поворотах), а по-друге зупинка на найцікавішому дає значно більше шансів повернутися до історії наступного разу, ніж якщо Ви дочитаєте до якогось опису або примітки і відкладете книгу, бо це конкретне місце в тексті виявилося не таким захопливим, як хотілося б. 6. ФантазуймоПодумайте, а що буде на наступній сторінці? От коли б це я писав(ла) книгу, що б зробив далі мій герой? А якби я була(був) на місці героя, якою була б моя реакція на події в історії? Це справді робить процес читання цікавішим, а ще розвиває у людях вміння стратегічно мислити, а це вже дуже корисна навичка в повсякденному житті. Завжди добре вміти планувати свої дії та передбачати їхні наслідки, а продумувати стратегію для героїв історій — чудова і безпечна вправа, яка допомагає навчитися робити це нібито на чужому досвіді.

Читаємо для навчання
Гаразд, із задоволенням так-сяк розібралися. Зрештою, кожна людина може сама обирати, як хоче відпочивати, тому коли вже хтось зовсім-зовсім не любить читати, то й не робить цього під час дозвілля. Та як бути, коли читати потрібно, та ще й треба запам'ятати прочитане, вивчити, переказати і (бажано) не забути через два дні після цього? Я — просто муз, а не великий дослідник читання як процесу отримання та засвоєння інформації, але дещо про це таки знаю, тож з радістю поділюся з Вами. Може, комусь стане в нагоді. Відразу хочу зазначити, що принципи, які я пропоную, доволі універсальні, вони допоможуть запам'ятати як художній текст (для тих, хто має здавати екзамен з української літератури), так і технічний або суто науковий. Отож, почнемо!
1. Читаємо порційноЗазвичай тексти в різноманітних підручниках розбиті на параграфи, а в художніх книжках — на розділи і частини, тим не менш, якщо Вам треба запам'ятати текст мало не дослівно, то читати одразу цілий параграф — сумнівна стратегія. Я раджу читати повільно: по одному абзацу, а якщо текст дуже складний — навіть по одному реченню. Прочитали — зупиніться. Не підглядаючи в текст, спробуйте своїми словами переказати вголос, що Ви щойно прочитали. Якщо Ви пам'ятаєте прочитане, спробуйте перефразувати інформацію, це допоможе Вам читати усвідомлено, а не просто ковзати очима вздовж рядочків.

Намагайтеся не допускати ситуацій, коли Вам треба за одну добу (або й ніч) прочитати 600 сторінок. Помірний стрес, звісно, допомагає мозкові працювати активніше, але не настільки, щоб осягнути аж такий об'єм інформації. Читаючи текст по абзацах, намагайтеся вигадати для кожного назву. Так Ви краще закріпите в голові структуру тексту: про що йдеться в кожному абзаці, та в якій послідовності викладено факти. Такі назви краще записувати олівцем на полях.2. Ставимо запитанняПісля того, як прочитали розділ або параграф — зупиніться знову. Спробуйте пригадати назву, яку дали кожному абзацу. Про що і в якому порядку йшлося? Які запитання Ви можете поставити до прочитаного? У багатьох підручниках наприкінці кожного параграфу є перелік контрольних запитань. Спробуйте відповісти на них. Насправді Ви найпродуктивніше працюєте з інформацією не тоді, коли бачите її вперше, а коли намагаєтеся пригадати, що саме прочитали.3. Прочитаймо ще разКоли Ви перечитали розділ чи параграф по абзацах та поставили до них запитання, перечитайте все разом ще раз. Узагальніть інформацію, тобто спробуйте сформулювати максимально стисло, кількома словами.4. Зробімо перервуЯкщо Ви змушені виконувати завдання з кількох предметів постіль і не можете дозволити собі встати, щоб випити чаю або вийти на коротку прогулянку — чергуйте предмети. Не намагайтеся вчити підряд українську літературу, історію та англійську. Чергуйте мову і математику, історію та фізику, англійську і біологію. Це дозволить Вашому мозкові хоч трішки змінити діяльність.5. Обираймо найважче або найважливішеЯкщо мова йде про навчання, маю таку пораду: робіть у першу чергу те, що дається Вам найважче. Якщо Ви запросто вирішуєте математичні рівняння і довго страждаєте над заучуванням віршів — в першу чергу вчіть вірш, поки ще маєте на це хоч якісь сили. Після важкого завдання просте Вас не перевантажить, а от перейти від простого завдання до важчого — складніше, це потребує вольового зусилля, а сила волі під час виконання примусових завдань постійно слабшає протягом дня. Намагайтеся розумно її використовувати: поки сили волі багато — зробіть найнеприємнішу роботу.Хоча є й інший підхід (який, одначе, можуть не схвалити батьки і педагоги): якщо Ви точно знаєте, що хочете навчитися, наприклад, програмування і категорично не плануєте пов'язувати своє життя, наприклад, з хімією — будь ласка: з усіх сил вивчайте математику, інформатику та англійську. Визначте пріоритетні предмети для Вашої майбутньої діяльності і працюйте над ними, а все інше вчіть рівно настільки, щоб якось здати. Це хороша стратегія, але тільки за умови, що Ви не передумаєте через рік. Пам'ятайте, що широке коло знань дає Вам широкий вибір спеціалізації в майбутньому. Жорстко визначаючи свої пріоритети, Ви збільшуєте власні шанси глибоко вивчити конкретну галузь, але значно звужуєте коло можливостей вибору подальшого напрямку в навчанні. Це слід враховувати. 6. КонспектуймоЗаписуючи інформацію, ми краще її запам'ятовуємо, тому на наступний день після прочитання розділу або параграфу — сядьте і запишіть по пам'яті конспект. Що Ви запам'ятали з прочитаного вчора. Коли конспект буде готовий — перечитайте розділ ще раз. Законспектуйте основну інформацію, тепер вже послуговуючись книжкою. Порівняйте свої конспекти до перечитування і після.7. Створюймо враженняНамагайтеся додавати емоцій навіть найсухішому тексту. Завжди можна уявити собі битву, описану в підручнику історії, або спробувати подумки розфарбувати кожне число і кожну букву в рівнянні різними кольорами. Порівняйте двійку з гускою, нуль — з бубликом, а шістку — з відкритою колодкою (замком). Багатьом людям простіше запам'ятати візуальні образи, але може бути й так, що Ви краще запам'ятовуєте звуки або тактильні відчуття — тоді намагайтеся орієнтуватися на них. Можливо, для Вас одиниця дзвенить тонесеньким голоском, а дев'ятка реве басом? Чи Ви краще запам'ятаєте трійку, шорстку як кора дуба, а четвірку — прозору і гладеньку, як скло?8. Через помилки до розумінняВажливо пам'ятати: найбільше значення має не оцінка, яку поставить нам інша людина (і неважливо, чи це буде вчитель або екзаменатор у ВИШі, чи навіть роботодавець), значення мають реальні знання, які залишаться з нами. Те, як ми засвоїли інформацію, і як можемо нею скористатися. Пам'ятайте, що іспит можна перездати. Навіть якщо Вас виженуть з інституту або з роботи — можна вступити заново, можна знайти іншу роботу (ніколи не дозволяйте переконати себе в тому, що це не так, жоден "провал" не є остаточним вироком, поки Ви живі). Головне, щоб Ви мали реальні навички та вміння, потрібні Вам у подальшій діяльності. Якщо Ви — перекладач, Ви маєте розуміти різні контексти і підтексти, маєте вміти сформулювати думку зрозуміло і логічно, орієнтуватися в різних стилях мовлення. Якщо Ви — математик, Ви маєте розуміти, як цифри взаємодіють. Знати математичні закони, не просто пам'ятати формули, але розуміти їх, вміти їх вивести і довести. Працюйте над тим, щоб глибоко зрозуміти і осмислити те, що вивчаєте. Історик не той, хто знає багато дат. Історик той, хто розуміє, як ці дати пов'язані, які причинно-наслідкові зв'язки привели людей до тих чи інших вчинків, з яких і постала та чи інша дата. Коли Ви глибоко зрозумієте прочитане — Ви запам'ятаєте. Дайте собі час.