Нагадую, що усі зображення клікабельні :)

Перша частина присвячена давній історії від первісних людей і до 1036 року. У книзі сила-силенна смішних ілюстрацій, а наприкінці кожного розділу — веселі вставки ніби-то фейсбучного листування історичних персоналій. Я подекуди не мав терпцю і зазирав у ті листування до того, як прочитати розділ. Ніц не розумів і розділ таки перечитував, а потім реготав над жартами, які вловлював вже після прочитання основного тексту. Мені найбільше сподобалися розповіді про трипільців, а ще — про скіфів. Я ніколи не ходив з Оксаною на уроки історії в школі, та й в інституті не сидів з нею на парах з цього предмету, тому дізнався для себе багацько нового. А ось читати про князя Олега мені не сподобалося, бо його спосіб посісти княжу посаду мені не імпонує, не зважаючи на всю специфіку давніх часів... музи занадто чутливі для такого. Після Олега та Ігоря, княгиня Ольга також дала жару в прямому і в переносному значенні, але з її боку я це розцінюю як певною мірою самозахист, але то таке. Читайте і самі про все дізнаєтеся. Друга частина охоплює період XI-XIV століття, від часів Ярослава Мудрого до битви на Синіх Водах. За стилем написання вона така ж весела і сатирична, але в ній вже є багато світлин, зображень конкретних фортець, місцин, карт, документів і літописів. Мені припали до душі історія Ярослава Мудрого і розділ про "Слово о полку Ігоря". Я — літературний муз, тим не менш, схоже, ця книга робить мене літературно-історичним! Дуже цікаво! Оксана аж трохи захрипла, поки читала мені вголос...Оксана: це все тому, що дехто не вміє сидіти на місці з книжкою в руках, і читати, кружляючи кімнатою, теж не хоче....Ясь: Ай, людино! Не гнівай муза. Іди у свій фейсбук і не заважай мені в моєму блозі.
Третя частина пише про часи від Кревської унії 1385 року до Берестейської унії 1596 року. Моїй Оксані саме ця книжка сподобалася наразі найбільше. А ось мені до вподоби перша частина: там багато всілякого зовсім старовинного, а для мене "білі плями" в історії виявилися чудовою поживою і джерелом ідей. Тільки Оксана наразі їх не слухає. Вона просить мене вигадати щось про історичний період, але ближчий до наших часів. *Зітхає* Може, й вигадаю. Я ж її все-таки трошки люблю. Вона мене шоколадом частує.То до чого я вів? А, так. Третя частина "Історії України від діда Свирида". Як на мене, тут було багацько історичних постатей (по-моєму — найбільше в серії), розглядалися проблеми і здобутки не лише України, але і сусідніх на той час держав. А ще у цій книзі — про Запорізьку Січ. Оксана любить, коли у книгах багато персонажів і любить читати про козаків, мабуть, саме тому ця частина — її улюблена. Схоже, дід Свирид обіцяв написати ще й четверту частину, а може — й п'яту (він хоче написати до сьогодення включно). А ще у нього є свій сайт, де можна придбати його книжки і почитати пробні уривки звідки. Я залишаю вам адресу: https://didsvyryd-history.com.uaОсь так от. Після прочитання цих книжок я почуваюся значно освіченішим музом, ніж раніше. Мабуть, треба почитати щось іще. Оксана: Ясю! Негайно відійди від полиці зі словниками!Ясь: та не буду я ними в тебе жбурляти... Не цього разу... я хочу просто почитати. Почитати, кажу... га? Що це? Гм... ну добре, спробую...Оксана (пошепки): чекайте Ясів відгук на нову книжку. Я йому дещо цікаве підсунула. І ще у мене є маленька підказка для тих, хто хоче дізнатися більше про того, хто ховається за іменем діда Свирида. Не читайте далі, якщо хочете зберегти для себе образ сільського дідуся! Я попередила :)