Всі зображення клікабельні! Тицяй, щоб збільшити :)

Ясь несе стосик книжок, тримаючи їх поперед себе.Ясь: Люди, годі читати вступне слово, ходіть сюди, гляньте, що я для вас приготував! Оце поки осінь, сил нема я собі подумав, що їх бракує не тільки мені... Ну і вирішив, що є сенс поділитися з вами книжками-надихайками! Всі вони містять купу порад, про які більшість людей знає, але забуває. Такі книжки допомагають пригадати, що і навіщо ми робимо і додають енергії щоб знову братися до справи. Своєрідне пальне для завзяття.Перші дві книжки, про які мені хотілося розповісти — від Бодо Шефера. Він фінансовий консультант, тобто людина, яка пояснює, як найкраще розпорядитися своїми грішми. Взагалі-то гроші — це не про муз, ось я ніколи їх в руках не тримав, але думаю, що фінанси — це ресурс, наші сили і натхнення — також свого роду ресурси. І те й інше в нашому житті дозовано... Тому дуже важливим є вміння розумно розподіляти те, що маємо... використовувати наші можливості найоптимальнішим чином. Ці книжки написані для підлітків, але на мій музівський погляд, їх і багатьом дорослим прочитати не завадило б. Перша книга "Пес на ім'я Мані" — це чисто порадник з розподілу фінансів, там йдеться про те, як правильно витрачати і заощаджувати, а ось друга книга "Кіра і таємниця бублика" — історія про те, заради чого варто заощаджувати і заробляти. Я б радив ці дві книжки в комплекті, бо вони гарно доповнюють одна одну. Це книжки про ресурси і про цінності, дуже доступно і просто автор пояснює, чому одне мало вартує без іншого і як зберігати баланс між цими поняттями.

Ясь: А ось це вже книга для дорослого читача, або для підлітка, який "подужає". Якщо шановний читач відчуває, що відкладати "на потім" всілякі складні, неприємні, незрозумілі, або навіть і приємні справи — це про нього — я дуже раджу цю книжку. З одного боку, тут є купа інформації про те, чому так відбувається, і що можна з цим вдіяти... а з іншого — ви зможете читати і в процесі відкладати неприємну для вас справу без докорів сумління: бо ви ж читаєте важливу книжку про те, як не відкладати справи на потім! Оксана: Ясю!Ясь сміється, як вміють лише музи.
Оксана: Пробачте Яся. Мені здається, інколи він не зовсім розуміє нас — людей... ось у мене буває так, що я намагаюся... прислухаюся, але здається, що його немає поруч. В такі моменти, буває, сидиш перед нотатником або перед монітором — стараєшся, думаєш — а все не те. Ось тоді я й беру книжки подібного штибу. Читаю кілька хвилин — і раптом помічаю, що Ясь з'явився. Ще й кепкує з мене, що я оце читаю такі книжки-мотиваційки, бо всі оці поради навіть діти знають. От діти знають, але ж Ясь чому приходить, коли я їх читаю. Трохи насупилася.Ясь: Звісно приходжу — посміятися!