Оксана: Ясю, ну ти мене вже геть знецінюєш... а я думала, що ми пишемо разом...Ясь: пишеш ти, я всього-то диктую.Оксана: от же... Ясь: не "откай" мені! Я визнаю, що без автора музові не обійтися: людям потрібні реалізовані ідеї, а в натхнення з самореалізацією не склалося. Так що ти — важлива частина процесу. Ну, годі сперечатися, краще розкажи про зустріч!Оксана: гаразд... отже ми були у бібліотеці імені Романа Іваничука на площі Ринок, 9 у Львові. Взагалі-то ми з Ясем там волонтеримо, адже ця бібліотека стала справжнім волонтерським центром від початку повномасштабного вторгнення. Проте вона також залишається й осередном культури, отож, у рамках тижня читання, ми провели весняні читання. Спілкувалися з молоддю, розповідали про наші з Ясем книжки та навіть трохи читали вголос.Ясь: о так! Я дуже люблю, коли ти читаєш вголос... шкода, що не можу робити цього сам, зате, поки ти дивишся в книгу, я дивлюся в обличчя слухачів... і мені подобається, коли наші погляди немов би зустрічаються. Думаю... дехто з тих людей майже-майже помічає мене у такі моменти. І це найкраще відчуття на світі. Оксана: Ясю, принаймні одна людина в світі помічає тебе завжди, ти ж знаєш про це, правда?Ясь *зашарівся і гайнув кудись за полицю з книжками*.

Домовитися про весняну зустріч можна через Фейсбук або написавши листа на адресу moc.liamg%40rotpircs.rev