Шафа, яка мріяла подорожувати

4 грудня, 2021

В одному старовинному будинку, в центрі великого міста стояла Шафа. Вона була дуже гарною і статечною. Її господиня — літня пані — напрочуд любила елегантні речі, тож часто розповідала своїм чисельним гостям, що ця Шафа — антикваріат, який перейшов до неї у власність разом з квартирою, ще при купівлі, коли господиня була зовсім молодою. Шафа справді була антикварною (а отже — в літах), проте зробленою з усією старанністю і добре доглянутою, тому старою геть не почувалася. Вона залишалася молодою в душі, тим паче, що зберігався в ній неймовірно красивий одяг з найкращих і найновіших модних колекцій, а одяг (як відомо) це ж відображення внутрішнього світу кожної шафи...Як усі порядні шафи, антикварна Шафа любила свою справу і дбайливо зберігала довірене їй вбрання господині. На вішачках висіли сорочки, блузи, сукні та спідниці, на поличках були охайно складені шалі, шарфи, рукавички, капелюшки та інші дрібнички, необхідні вишуканій пані. Шафа сумлінно піклувалася про кожну річ, залишену їй на зберігання, але було дещо, що Шафа любила більше, ніж зберігання суконь та капелюшків, якими б вишуканими вони не були: Шафа любила подорожувати. Вона пам'ятала, як народилася, дбайливо вирізана з дерева умілими руками майстра, а потім вирушила в дивовижну подорож — на кораблі.З того дня минуло багато років, Шафа була величезною, тому її більше нікуди не перевозили. Поставили до однієї кімнати — і стій. Така твоя — шаф'яча — доля. Шафа не нарікала, лишень інколи згадувала, як корабель гойдало на хвилях і як чудово пахло море... Хто його знає, може, колись... хоч раз у житті, Шафі ще поталанить вирушити у подорож?Дні минали, поволі скупчуючись у місяці, аж якось перед Різдвом до господині приїхали вже дорослі діти. І онуків узяли з собою! Оце вже радощів було в Шафи! Онуки в господині були вигадливі і завжди потішали Шафу, майструючи з шалей та капелюшків усілякі чудернацькі костюми. Хлопчик і двійко дівчаток крутилися перед дзеркалом на стіні поруч з Шафою, розповідаючи неймовірні історії про пригоди того чи іншого героя, в якого перевдягалися за допомогою одежі з Шафи, а одного разу хлопчик запропонував: "Нумо гратися в Нарнію!". Сказав і гулькнув всередину Шафи. Дівчатка — за ним.Шафа спершу отетеріла, але вона була дуже великою, а діти — дуже маленькими, тому вони легко помістилися серед вішаків, а вже які історії того дня почула Шафа! І про фавна, і про чарівний ліхтар, і про дивовижну країну десь за морем... о, як хотілося б Шафі потрапити туди! Діти гралися, а Шафа слухала їхні казки і тихенько собі мріяла... За кілька днів настало Різдво. Раннього ранку маленький онук господині тихцем прийшов до Шафи.— Я хочу влаштувати сестрам сюрприз. А ти мені допоможеш, Шафочко, — хлопчик ще був у тому віці, коли діти розмовляють до речей, зовсім не вважаючи це дивацтвом. Він заліз до Шафи і довго там копирсався, потім виліз, хитро підморгнув і побіг до кімнати: чекати, коли сестри прокинуться, а Шафа залишилася зберігати таємницю.На її поличках тихенько миготіли іграшкові (діодні) свічки. Довкола вішаків була дбайливо обмотана зелена мішура, на внутрішньому боці стінок і дверцят — постери зі зображеннями лісу і далекого-далекого моря. Шафа уявляла собі реакцію дівчаток і щасливо посміхалася: вона не те, щоб змогла вирушити в подорож, зате сама стала провідником у новий, чарівний світ для трійки дітлахів. Мабуть, це було маленьке різдвяне диво. На ручках Шафи тихцем усміхалися бронзові леви.