Іскра була найстаршою дракосею в колонії крихітних драконів. Вона ж була й найбільшою серед них: майже як листочок яблуневого дерева. В Іскри була жовтогаряча шкіра з помаранчевим полиском, що й справді робив її схожою на іскру вогню.Багато років тому саме Іскра вирішила, що крихітним драконам треба сховатися, рятуватися від людей. Для того, щоб це було безпечніше, Іскра, Блискавка, Грім і Багрянець — найстарші дракони — розділили крихітних драконів на чотири групи і відвели до чотирьох схованок. Якщо раптом частину драконів знайдуть, інші таки врятуються. Іскра добре пам'ятала науку ще свого величного діда — Бурекрила: "Не ховай всю кладку в одне гніздо". Це означало, що треба завжди ділити на частини і ховати в різні місця те, що для тебе цінне: яйця, з яких ще не вилупилися драконенята, золото, яке хочеш вберегти, здобич, якщо ховаєш її "на потім".Іскра вчинила за порадою діда, її колонія прокинулася і врятувалася, але що з іншими? Мабуть, вони також досягли межі голоду у довгому сні, тож скоро мають прокинутися... Якщо, звісно, їх не знайшли люди. І якщо колонія Іскри не проспала довше за інших... раптом вони вже проґавили зустріч?!Іскра подивилися на стіни печери, розмальовані Криласем і Незабудкою. Десятки відбитків крихітних лапок немов складалися в заплутаний і складний шлях. Іскра, Блискавка, Грім і Багрянець домовились зустрітися, коли прокинуться. Якщо все буде добре, вони полетять, орієнтуючись на зірку Етамін, розташовану в голові сузір'я Дракона. Вони летітимуть, доки не сягнуть драконячого хребта Ґорґани — великої матері драконів, однієї з тих, від кого походять усі крихітні дракони, яким вдалося вижити... летіти потрібно вночі: так яскраві драконячі крильця і хвостики будуть менш помітними в небі, та й зірок вдень не видно. Коли б її воля, Іскра летіла б негайно. Всі крихітні дракони були для неї рідними. Так чи інакше: хто не був сином чи онукою, був небожем, рідною чи зведеною сестрою, кревним чи ні, але дитям. Іскра була щасливою, що всі в її колонії прокинулися живі і неушкоджені, але чи пощастило іншим так само? Багряний був Іскриним братом. Вони вилупилися в материному гнізді в один день. Грім і Блискавка — на день пізніше — в сусідньому гнізді. Вони разом росли. Разом виховували своїх дітей. Іскрі дуже кортіло летіти негайно, але крихітні дракони втомилися за день активних ігор. Наївшись добутих Криласем горішків, вони поснули, притулившись одне до одного кольоровими боками.Іскра поглянула на сплячу колонію і тихенько вийшла з печери. Лише одна доба. Завтра вночі вони обов'язково полетять. Іскра дивилася на сузір'я Дракона і так поринула в думки, що не почула тихих кроків.— Іскорко? Чому ти не спиш? — сонним голосом запитала Незабудка. Іскрі вона здалася схожою на малу дівчинку в блакитній піжамі, хоч дракони, звісно, не носять піжам.— Я думаю, як справи в інших. Ти пам'ятаєш Багряного? Грома, Блискавку?Незабудка задумалася. Імена були наче й знайомі, але образи цих драконів стерлися з Незабудчиної пам'яті. Це було так, наче в людини запитали б про дядечка, якого вона востаннє бачила у п'ятирічному віці, і з яким ніколи не розмовляла, бо він був дуже дорослим.Блакитна дракося заперечно похитала головою.— Зовсім погано.— Я хвилююся, як вони. Ми повели свої колонії в різні боки, але домовилися зустрітися після пробудження. А що, коли ми проспали, запізнилися на зустріч? — Ти й справді хвилюєшся. Навіть трошечки тремтиш, — Незабудка підійшла ближче і сіла поруч з Іскрою, трохи незґрабно обіймаючи її крилом (яке направду було замалим для розмірів Іскри). — Хочеш, я спробую розбудити інших? Ми могли б полетіти просто зараз?— Не треба. Вони занадто втомилися сьогодні, нехай відпочинуть, — Іскра озирнулася на вхід до печери.— Але ж ти боїшся, що ми вже спізнилися? Тебе ж усі послухаються, чому ти готова ще більше відкладати? Іскра посміхнулася так, як вміють лише дракони. Схиливши голову, вона потерлася гарячим носом до тім'ячка Незабудки. — Бо ви — мої діти.