Ранок після нічної розмови Іскри та Незабудки був похмурим і хмарним. Іскра дуже хвилювалася, що погана погода може завадити колонії летіти на зустріч з іншими крихітними драконами, Незабудка бачила це, тому намагалася вмовити усіх поводитись якомога чемніше, нікуди не розбігатися з печери і взагалі — відпочивати до вечора, поки не настане час летіти, але дракони — створіння непосидючі, тож втримати колонію в тиші і спокої було важко. Багатьом кортіло на вулицю — ловити сніжинки просто в польоті або попадати спинами в снігові кучугури і позалишати там "снігових драконів" — себто власні відбитки з широко розкинутими крилами. Взагалі-то вага крихітних драконів не дуже дозволяє робити відбитки на снігу, але це дозволяє висока температура їх крихітних тіл. Кожен порядний дракон носить всередині справжнє живе полум'я, тому залишає в снігу якщо не сліди — то проталини. Геть донедавна дракони не вміли малювати, тому залишати власні сліди у снігу було для них чудовою розвагою, наче малювання для людей. От натрапить хтось на подібний слід — і одразу зрозуміє, що тут був крихітний дракон!Загалом, ніхто Незабудку з її вмовляннями слухати не хотів, і в печері сидіти — теж. Мабуть, дракони знову розбіглися б на прогулянку, якби Іскра не заступила вихід з печери і не звеліла сидіти тихо таким суворим голосом, що не знайшлося охочих сперечатися. Дракони розбилися на маленькі групки: хтось буркотів на Іскру, хтось намагався малювати глиною за новим методом, винайденим Незабудкою і Криласем, хтось переповідав казки... Заледве дочекалися дракони вечора, коли Іскра, нарешті, покликала до себе Гострозора — фіолетового дракона, який не лише чудово зливався з нічною темрявою, але й мав найгостріший зір серед усієї колонії. — Вийди з печери і подивися, що готують хмари. Чи видно під сузір'ям Дракона негоду, чи ясне небо? — Іскра махнула крилом у бік виходу, і Гострозір подибцяв виконувати доручення: цей дракончик був гострозорим, але зовсім не граційним.За хвилину чи дві Гострозір повернувся. — Я дивився далеко, як міг. Зорі сьогодні яскраві і небо добре освітлене. Наскільки видно небокрай — можна летіти, а якщо далі буде якась небезпека, я полечу трохи вище над вами і дивитимуся вперед, коли щось побачу — одразу скажу.Іскра потакнула головою. — Агов, дракони! Хто з вас хотів на вулицю і скаржився, що треба розім'яти крила — тепер час. Летимо строєм, шлях далекий, в небі не граємося, уважно слухаємо Гострозора: негода буває непередбачуваною, та й хижаки не дрімають. Криласю, ти білий, тебе найкраще з нас усіх видно в темряві. Я хочу, щоб ти летів одразу під Госторозором та над Тінню. Ховайся між ними. Тінь чорна, Гострозір фіолетовий, вони прикриють тебе. Крилась зітхнув: ані з Гострозором, ані з Тінню вони не надто ладнали, тому летіти між ними зовсім не хотілося, але Іскру слухались всі дракони, послухався і Крилась, хоч досі був трохи сердитий на неї: адже саме вона дозволила відправити його в розвідку, а потім ще й не одразу повірила, що горішки, які він приніс — справді їстівні. Щоправда, якби не та розвідка, Крилась і досі не вмів би так добре літати... та й сюди, на засніжені верхівки Альп Іскра донесла його сама, на спині, оскільки він сам тоді летіти не міг... Зітхнувши ще раз, Крилась пообіцяв: "Добре, полечу між Гострозором і Тінню". — Незабудко, Полум'яний, ви найменші, тримайтеся біля мене, коли що — я вас захищу. Туманко, будь уважним, лети одразу за мною, не загубися. В дорозі будемо перегукуватися, якщо хтось втомиться летіти — одразу кажіть, я візьму вас на спину, або пригляну місце для короткого перепочинку, — роздаючи вказівки, Іскра збирала крихітних драконів у далеку дорогу, відчуваючи, як сильно б'ється її серце: так сильно їй кортіло побачити всю родину, всі чотири племені крихітних драконів разом. І, звісно, найбільше вона хотіла зустрітися з Багряним — адже то був її улюблений братик, з яким вони так давно не бачились!І ось, пересвідчившись, що погода сприятлива для перельоту та вишикувавшись групками, колонія крихітних драконів злетіла в повітря. Іскра летіла першою, орієнтуючись на зірку Еталін, що яскраво сяяла в голові сузір'я Дракона. Насправді Іскра з радістю полетіла б позаду групи, щоб стежити за безпекою кожного дракона, але далеко не всі дракони вміли шукати в небі сузір'я, тому Іскрі довелося летіти попереду і вказувати шлях, щоб колонія не збивалася з правильного напрямку. Вітерець був легким і привітним, холодним, але ж у кожного дракона є своє полум'я, що завжди зігріє в небі, навіть у найхолоднішу пору, головне, що попереду нема негоди. Крихітні дракони занадто маленькі, щоб летіти під час сильної зливи чи буревію так, як ще робили їх великі предки, але досі Гострозір, що уважно вдивлявся в горизонт — мовчав, а це означало, що небо привітне до своїх маленьких дітлахів (кожен дракончик знає, що він — дитя неба так само, як ящірка — дитя землі). Іскра летіла, раз по раз озираючись на колонію, перераховуючи, чи всі на місці, перегукуючись і підбадьорюючи: "Все добре, небо спокійне, летимо строєм, дотримуємось кожен своєї позиції".Раптом Гострозір тривожно закричав: "Сова! Сова в небі!"Сови — грізні вороги крихітних драконів, адже ці хижі нічні птахи цілком собі не проти впіймати маленьку драконо-здобич! Усі без винятку крихітні дракони дуже бояться сов, тому стрій негайно розпався, панікуючи, усі шубовснули врізнобіч. Хижий птах одразу ж помітив Крилася і кинувся вперед, розчепіривши гострі пазурі! Іскра рвонула навперейми. Сова насправді була не дуже великою: звичайний хатній сич, але для крихітних драконів вона здавалася велетом. Набравши повні груди повітря, Іскра дихнула полум'ям просто перед очима хижого птаха. Крилась саме встиг відхилитися в бік від гострих пазурів. Сова розгнівано закричала.— Зберіться! Летимо однією групою, за командою — всі разом підпалимо пір'я цій пташині! — Іскра кружляла навколо сови, раз по раз видихаючи невеликі, але пекучі язики полум'я. Сова дратувалася дедалі більше і вже намагалася не вхопити когось з драконів, а дзьобнути Іскру просто в повітрі.Дракони перезирнулися.— Нумо, Іскрі потрібна допомога! Сова завелика для неї одної! — Тінь рішуче підштовхнула Крилася в бік. — Вона тебе щойно врятувала, летімо! Не будь боягузом! Гострозір, Туманчик, усі — в лінію! Тінь не була головною дракосею в колонії, але Іскра виявилася зайнятою двобоєм, тому дракони згуртувалися довкола нової, тимчасової лідерки — норовливої чорної дракосі, що відрізнялася не лише гарячим полум'ям і різким характером, але й рішучістю.Тінь кинулася до сови попереду цілої драконячої ескадрильї. — Цільтеся в очі, треба її засліпити! Готуйся... вогонь! — наче подаючи приклад, Тінь видихнула перед очима сови яскраву стрічку полум'я. Крилась, Гострозір, Туманчик, Незабудка та інші дракони приєдналися до неї, так, що перед очима сови вибухнула справжня вогняна сфера. Засліплена птаха зовсім розгубилася, яскраве світло і темінь одразу після спалаху змусили її втратити усі орієнтири. Сова більше не гналася за драконами, намагаючись хоча б зрозуміти, де небо, а де земля...Так крихітні дракони перемогли хижу сову і змогли прилетіти до гірського хребта Ґорґани у повному складі, тобто усі разом, без винятків. Це був справді великий переліт: від Альп до Карпат, усі дракони страшенно втомилися, але сил їм додавала думка про зустріч, що наближалася. Зустріч з рідними і новими друзями з колоній, очолюваних Громом, Блискавкою і Багряним.Іскра привела драконів до гори Велика Сивуля — найвищої точки Ґорґан. Саме там повинна була відбутися зустріч колоній крихітних драконів. Щойно ступивши на верхівку Сивулі, Іскра голосно заклекотіла вітальну драконячу пісню, і не встигла вона доспівати до кінця, як назустріч з усіх маленьких тріщин та схованок серед каміння та грудочок землі повибігали дракони: сірі, сині, зелені, навіть красивого — мармурового забарвлення (з кольоровими лініями-прожилками на спинках).Двоє досить величеньких, як і сама Іскра драконів одразу кинулися обіймати її. Це, звісно, були темно-сірий Грім і срібно-попеляста Блискавка — його сестра. Дракони були щасливі зустрітися, але, мабуть, ви подумали, де ж Багряний? Ось і Іскра подумала й спитала.— А де Багряний? Де мій брат?— Мені дуже шкода, Іскро, — басовитим голосом відповів Грім, низько опустивши голову. — Багряний привів свою колонію, але в дорозі у них загубився якийсь небога. Багряний полетів шукати його чотири ночі тому, вони досі не повернулися...
Що ж трапилося з Багряним і де його шукати — дізнаємося у наступній розповіді :)

Ескадрилья — так називають групу бойових літаків, які разом виконують завдання. Зазвичай у такій групі 10-30 літаків. Крихітні дракони діяли всі разом, відбиваючись від сови, звідси й порівняння з ескадрильєю.Альпи — це гори в Європі, їх довжина приблизно 1200 кілометрів, а ширина 130-260 кілометрів. Висота Альп сягає 4810 метрів. Карпати в свою чергу — це гори на заході України. Довжина Карпат становить близько 1500 кілометрів, а висота сягає близько 2 655 метрів. Відстань від Альп до Карпат, яку подолали крихітні дракони, складає приблизно 1600 кілометрів.Велика Сивуля — найвища гора у гірському масиві Ґорґан, що входять до Карпатських гір. Висота Великої Сивулі становить 1837 метрів. Крихітним драконам пощастило, бо до висоти 1400 метрів на цій горі ростуть ялинкові та соснові ліси, а це означає, що драконам буде, що попоїсти, оскільки шишок у цій місцевості має вистачати.