Жив собі на приліжковій тумбочці Будильник. Був він вже стареньким але дуже стильним, зробленим зі смаком. Він напрочуд пасував до інтер'єру спальні, в якій проживав.Будильник був цілком здоровим, хоча і в літах, він бадьоро цокав, відраховуючи секунди, і голосно дзеленчав, щоранку закликаючи свого господаря до праці. Була в Будильника лише одна проблема: він дуже любив поспати. Може, це вік так брав своє, але з кожним ранком старенькому Будильнику ставало дедалі важче виконувати свої обов'язки, тож його дзеленчання робилося щораз буркотливішим і тихішим. "Прокидайся! Вимітайся на роботу, горе ти моє! І собаку вигуляй! Скільки років я відслужив твоїй родині? От де подяка? Де повага? Щоразу дубасиш мене по голові, вимагаєш замовкнути, хоча звечора сам заводиш і вимагаєш тебе розбудити. Сил моїх нема на вас усіх!"Сердито дзеленчав Будильник, хоча господар у нього був один, а хто такі оті "усі" Будильник, мабуть, і сам не знав. Ну, хіба що зараховував до "усіх" собаку. Товстенького бульдожика, який, взагалі-то, і сам волів би спати дещо довше, ніж дозволяв господар.

Новий Будильник усміхнувся електронним личком, підготував для господаря прогноз погоди, висвітив час на невеличкому табло і заспівав бадьору пісеньку рівно на двадцять три секунди раніше, ніж старий Будильник встиг розпочати своє звичне буркотливе дзеленчання. Це була зміна друга.Господар прокинувся, вимкнув старого Будильника ще до того, як він устиг почати буркотіти (новий Будильник замовк сам, зреагувавши на рух людини) і вийшов на кухню. Старий Будильник навіть жодного слові продзеленчати не встиг. Це була зміна третя.Надвечір того ж дня господар не став заводити старого Будильника. Це була зміна четверта. Вже наступного ранку Старий Будильник прокинувся від пісеньки нового Будильника і раптом гостро відчув себе непотрібним. Новий Будильник умів готувати і зачитувати прогноз погоди, співати різні пісеньки, усміхатися електронним личком і світитися в темряві. Старий Будильник нічого з цього не вмів. Він багато років служив господареві, а раніше — ще господаревій матері, але його так легко замінили. І що тепер? В майстерню — на запчастини? Чи в коробку і на горище, в темряву? На поталу корозії і Бог знає, чому іще? Старий Будильник жахнувся. Це була зміна п'ята. Він ладен був благати господаря про ще один шанс, але Будильник не вмів розмовляти людською мовою, а господар більше не звертав на нього уваги (добре, що хоч на горище поки не виніс).Дні для старого Будильника перетворилися на моторошне чекання. Новенький Будильник впевнено відвойовував собі місце Будильника в цьому домі і деколи старому Будильнику здавалося, що цей "молодий і електронний" з нього знущається. Слухати його пісні щоранку було нестерпно. Старий Будильник дуже хотів задзеленчати і собі, нагадати господареві, яким гарним може бути його дзвін, але Будильник не міг подавати голос без наказу господаря, а господар, схоже, волів слухати тільки нового Будильника.Так минув тиждень. Старий Будильник вже майже змирився і був вдячний, що його хоча б не прибрали зі звичного місця у спальні. Аж раптом надвечір вдома вимкнулося світло. Господар довго копирсався з електрикою, щось спантеличено бурмотів про якісь "пробки", але нічого не зміг вдіяти. Новий Будильник живився від розетки, тому разом зі згаслим світлом, згас і його електронний циферблат.Господар повернувся до темної кімнати з ліхтариком в руках. Узяв Старий Будильник. Усміхнувся.— Ну що, друже? Недовго нам музика грала. Знаю, що ти вже втомився, стільки років відпрацював на мене і мою сім'ю, та виручи мене ще раз. Завтра вранці маю важливу нараду.Ох, як тепло стало старому Будильнику від цих слів! Як бадьоро і весело він дзеленчав наступного ранку! "З новим днем, господарю! З новим днем! Прокидайся, успіхів тобі у справах! Агов-агов! Збадьорюйся, улюблену роботу цінувати треба!" — Це була зміна шоста.Господар сонно потер очі, усміхнувся, погладив старого Будильника по голові, вимикаючи.— Ого. Є ще порох у порохівницях. Давно ти так дзвінко не звучав. Що не кажи, а мені більше таки твій дзвін подобається. Мабуть, ностальгія за дитинством."Атож! Я ще багацько всього можу!" — Подумав старий Будильник. Відтоді він більше ніколи не буркотів, а господар згодом передарував нового Будильника своїй племінниці: в неї саме такий зламався. Це була зміна сьома. Господар старого Будильника просто належав до людей, які вважають найбільш надійними речі, перевірені часом. І це не змінилося.