Сім'я господарів квартири була невеликою: чоловік і дружина. Пара була ще молодою, тож жили вони лише вдвох, без дітей. Обидвоє працювали інструкторами у спортивному залі: чоловік допомагав іншим людям правильно тренуватися безпосередньо з тренажерами для кардіо та силових вправ, а дружина захоплювалася йогою, тож проводила ранкові та вечірні заняття для тих, хто шукав помірних навантажень та психологічної рівноваги. Так вона часто казала майбутнім відвідувачам її групи. Холодильник чув ці розмови, бо, окрім йоги, господиня любила здорове харчування і в окремі дні проводила на кухні досить багато часу, плануючи меню на тиждень і готуючи заздалегідь певну частину страв.Життя родини тривало розмірено і спокійно. Наближався Новий рік. Холодильник сумно поглядав на календар, що висів на стіні якраз навпроти нього, і готувався до чергового мандаринкового сезону. Плита намагалася так-сяк його розраджувати, але щовечора, коли господарі поверталися додому, Холодильник завмирав, придивляючись до пакетів у руках своїх людей: може, саме сьогодні вони принесли два-три кілограми отого яскравого, мандаринко-помаранчевого жаху? Холодильник обіцяв собі бути мужнім і стійко витримати всі новорічні негаразди, зрештою, свята швидко закінчаться. За тиждень чи два господарі так наїдяться тих мандарин, що ще довго їх не захочуть, а грейпфрути чи апельсини Холодильник ще так-сяк витримає, проте цього року Холодильник чекала несподіванка...

Окрім ненависних мандаринок, господиня принесла додому великого кота з розкішним чорним хутром.Ой лишенько, тепер я точно зламаюся. Це знак. Недовго мені залишилося: алергія на мандарини цьогоріч мене доконає! — розпачливо подумав Холодильник, побачивши, як новий пухнастий мешканець заходить до кухні. Справа в тому, що Холодильник був дуже забобонним. Окрім нього і Плити, в кухні на стіні висів ще невеличкий Телевізор, який знав силу-силенну всіляких історій. Так ось, цей Телевізор свого часу й переконав Холодильника, що від чорних котів не слід чекати нічого доброго: якщо перейде дорогу — принесе нещастя. Це однозначно. — Ну чому, чому господиня вирішила принести додому цю тварину? Чим я так завинив перед долею? Чому я такий нещасливий? — зажурився Холодильник. Він вже звик, що люди не звертають на його слова жодної уваги, бо не розуміють мови речей, але кіт... кіт виявився не таким простим, як люди.Всівшись навпроти Холодильника, маленький хижак задер голову і глипнув на нього круглими жовтими очима.
— Агов ти, Холодильнику. Чого комизишся? Чи ж я тобі ворог? Ми — коти — з Холодильниками не ворогуємо. Особливо ті, хто знав вулицю. А чорний кіт додому щастя приносить. А ну, розповідай, чого це ти нещасливий перед самим Новим роком?

Холодильник не дуже повірив котові, але маючи від природи балакучий характер, не став мовчати про свою біду. Розповів, як усе було: і про алергію на мандаринки, і про те, як кожного Нового року боїться зламатися через їх вплив, і про те, що чув, буцім чорний кіт є вісником усіляких бід, а отже, мабуть, цей Новий рік буде його — Холодильника — останнім. Кіт уважно вислухав розповідь Холодильника і широко позіхнув. — Тю, алергія. Та щоб це була найбільша біда! От, що я тобі скажу: чоловік жінки, яка мене сюди принесла, теж має алергію. На котів, між іншим. Він мене брати не хотів, але жінка вмовила. Сказала, що в аптеці є таблетки від алергії. Він саме пішов їх купити. Якщо хочеш, можу потім дістати для тебе декілька. Заховаємо на поличку — і вилікуємо твою алергію.— Справді? Думаєш, допоможе? — з надією спитав Холодильник.— Побачимо. Мандаринки — то не кіт, але спробувати варто. Ледачому котові миша до рота не застрибне, — кіт ще раз позіхнув і облизнувся. — Добре, спробуймо, але не зараз: треба, щоб люди заснули, інакше нам з тобою перепаде: я чув від Телевізора, що котам до Холодильників підходити — зась.— Сам знаю, я не дурень. Дурні на вулицях великого міста не виживають, — зашипів кіт, але швидко полагіднішав, мабуть, тому, що господиня саме поставила перед ним повну мисочку котячого корму. — Мурк, оце відразу б так... а то... купання, глистування... сама лишень гидота...Кіт опустив голову до мисочки і голосно захрупав своєю вечерею, а господиня таки запхала на поличку Холодильника повний пакет мандаринок. Холодильник покірно дозволив їй зачинити дверцята і почервонів ще дуже. Незабаром повернувся додому господар. Разом з дружиною вони повечеряли і вийшли з кухні: було вже пізно, а ця родина дотримувалася режиму. Дочекавшись, коли господарі заснуть, чорний кіт застрибнув на стіл, обережно відкрив кігтиками пачку таблеток проти алергії та скинув на підлогу один блістер. Завмер, прислухаючись, чи не прокинулися люди, а потім кинувся на ручку Холодильника, всією своєю вагою виснучи на ній. Холодильник чемно піддався котові, широко розчахнувши дверцята. Пухнастик сковзнув на підлогу, підібрав блістер з таблетками і вправно застрибнув на поличку Холодильника.— Ой-ой, лоскотно! — Холодильник відчув, як кіт порпається серед пакетів.— Цить. Треба знайти непомітний закуток, де сховати таблетки, щоб їх у тебе не відібрали! Мені он холодно, та я нічого не кажу, хоча це тобі з нас двох потрібна допомога, — насварився кіт. Холодильник принишк. За кілька хвилин справу було зроблено. Отримавши таблетки, Холодильник справді відчув полегкість. Ось так: ніколи не знаєш, хто простягне тобі лапку допомоги... вперше перед Новим роком Холодильник засинав щасливим. Кіт також засинав щасливим, тобто ситим... чи не вперше після свого розбишакувато-вуличного життя. Щоправда, наступного дня його чекали запитання від господині: адже з полиці Холодильника зник добрячий шматок риби, відкладений людьми до святкового столу, але це вже зовсім інша історія. Кіт умів солодко муркотіти і тертися до ніг так, щоб примусити зм'якнути будь-яке серце. Тим більше, вчора він таки зробив у цьому домі добру справу. Нехай у перший день став щасливим тільки Холодильник — це був лише початок, адже чорні коти приносять щастя усім, хто живе з ними разом: така в них — чорних котів — традиція.