Одного разу, граючись у низині коло гори, Незабудка помітила у траві щось яскраве. — Криласю, Співочий! Ходіть сюди! Крихітні дракони поквапилися на поклик подруги і знайшли її біля чудернацького яєчка.— Що воно таке? — здивувався Крилась, — На вигляд яйце якогось птаха, але я ще ніколи не бачив таких кольорових яєць. — Кольорових? — зацікавився Співочий (він досі не зовсім розумів, що таке колір, але страшенно цікавився кольорами).— Так. Воно ніби чорне, але з білими лініями і візерунками. Тут є жовто-червоні зірки і багато цяточок, — спробувала пояснити Незабудка.Співочий торкнувся до яйця кінчиком носа.— Дивно. Я не відчуваю запаху пташеняти, — зауважив сліпий дракончик.— Може, воно ще дуже маленьке? Його треба висиджувати! — постановила Незабудка і заходилася просто на місці вити з травинок гніздо. Вона пам'ятала, що дорослі дракосі так піклуються про майбутніх дракончиків, які ще не вилупилися.— А як щодо його батьків? — засумнівався Крилась.— Ти їх тут бачиш? Зрештою, якщо вони повернуться, ми чемно віддамо їм їх малюка назад. Ми ж його не ображати зібралися. Та й не можуть хижі птахи мати таких гарнісіньких малюків, — впевнено відповіла Незабудка, яка за своєю дівочою природою дуже любила все гарне.Криласеві і Співочому залишалося тільки погодитись. Висиджувати яйце довелося всім разом: аж надто великим воно було, от лишень Сонечко вже почало схилятися до обрію, а з яєчка так ніхто й не вилупився... а крихітним драконам вже час повертатися до печери. — Воно занадто велике. Ми його не перенесемо, — Крилась поглянув на яйце і зітхнув. — Доведеться його тут залишити.— Як це?! Ми вже взялися його висиджувати! Отже ми за нього відповідаємо! — Незабудка обурено вдарила хвостом. — Ми не можемо просто піти!— Треба покликати старших. Вони підкажуть, що робити, — запропонував Співочий.Проте старших кликати не довелося: Іскра вже шукала дракончиків, які занадто довго не поверталися до печери.— Діти, ви що тут робите? — дракося витріщила очі на трьох малюків, що повсідалися довкола великого, розмальованого яйця, намагаючись його зігрівати.— Висиджуємо! — з гордістю відповіла Незабудка.Іскра пирхнула, випускаючи з пащі снопик гарячих іскорок. — Та ви що? Це ж видута писанка. Вона навіть не пахне як свіже яйце. — Видута? — перепитав Крилась.— Писанка? — не зрозумів Співочий.— Люди витягують з пташиних яєць сиру серединку — видувають її, а потім розписують шкарлупку воском і спеціальними барвниками. Пишуть писанку. Це таке святкове, прикрашене яйце.— Тобто... ми даремно висиджували? — засмутилася Незабудка.— Та чого ж? Писанки, кажуть, приносять щастя на цілий рік. Заберемо її до печери, а завтра віднесемо вашому людському чарівникові. Я певна: це він загубив. Добре, що писанка видута: вона легенька, тому не розбилася, впавши в траву.— Іскорко, ти ж завжди була проти... не хотіла, щоб ми наближалися до людей, — здивувалася Незабудка.— Не хотіла. Але цей ваш... чаклун допоміг Анчарові. Маємо бути вдячними. Нумо, допоможіть мені взяти писанку на плечі.І так крихітні дракони віднесли писанку до печери. Вранці вона повернеться до свого власника, а поки... Незабудка і Крилась можуть досхочу роздивлятися візерунки. Адже ці двоє — перші художники серед крихітних драконів.
Вітаю, друзі! За тиждень — Великдень!